Ти величезний наче снігова людина,
Твоє обличчя сяє мов святий Грааль.
Щоб ти мене побачив, я тоді повинна
Чи танцювати, чи залізти на рояль.
Бо світ де сяєш ти, то свято неземне,
Знаю я це доля моя.
Усе таке нове, яскраве і смішне,
Як сюди потрапила я?
Де ти, де я?
З тобою любий рівноправні ми партнери
І ми працюємо, як в небі два крила.
Зі мною ти як лев в компанії пантери,
І поруч наші думи, душі та тіла.
А світ де сяєм ми, то свято неземне,
І летить немов на маяк,
До нас усе нове, яскраве і міцне.
Знаю я це доля моя.
Де ти, де я?
Ти щось мене не дуже, друже, надихаєш,
Лише почую голос, хочеться тікать.
І ти мені нормально жити заважаєш.
На тебе, любий, гроші треба зароблять.
Бо світ де сяю я,.. то свято неземне,
Ти тепер не доля моя,
Бо ти уже не ти, бо я уже не я,
Що мені порожнє ім’я.
Де ти, де я?
Де ти, де я, де ти, де я де ти, де ти?
Де ти, де я, де ти, де я де ти, де я?
Де ти, де я, де я, де ти, де ти, де ти?
Де ти, де я, де ти, де я де ти, де я?
Де ти, де я, де ти?
Де ти, де я, а я?
Ти де я, а я де ти.
Де ти, де ти, де ти?
Де я, де я, де я?
Ти де ти, а я де я.
Де ти, де я?