Було колись в Україні ревіли гармати
Було колись Запорожці вміли панувати
Панували добували і Славу і Волю
Минулося осталися Могили на полі
Високії ті Могили де лягло спочити
Козацькеє біле тіло в китайку повите
Високії ті могили чорніють як Гори
Та про волю нишком в полі з Вітрами говорять
Свідок слави Дідівщини з Вітром розмовляє
А внук косу несе в росу за ними співає
Було колись в Україні лихо танцювало
Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала
Було колись добре жити на тій Україні
А згадаймо може серце хоч трохи спочине
Чорна Хмара з-за Лиману небо сонце криє
Синє Море звірюкою то стогне то виє
Дніпра гирло затопило "А нуте Хлоп’ята
На байдаки! Море грає ходім погуляти!"
Висипали Запорожці лиман човни вкрили
"Грай же море!" заспівали запінились хвилі
Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба
Серце мліє а Козакам того тілько й треба
Пливуть собі та співають рибалка літає
А попереду Отаман веде куди знає
Походжає вздовж байдака гасне люлька в роті
Поглядає сюди-туди де-де буть роботі
Закрутивши чорні уси за ухо чуприну
Підняв шапку човни стали "Нехай ворог гине!
Не в Синопу Отамани Панове-Молодці
А у Царград до Султана поїдемо в гості!"
"Добре Батьку Отамане!" кругом заревіло
"Спасибі вам!" надів шапку знову запінило
Синє Море вздовж байдака знову походжає
Та на хвилю Пан-Отаман мовчки поглядає