Пам’ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б’є джерелами -
Шепоче, кричить або грима громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами -
Пам’ять крізь простір; крізь час, що віками
Летить в небуття, - наш ланцюг з прабатьками
Роду зв’язок поміж ними та нами.
Пам’ять у крові! - височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани:
Тумани-спогади минулих століть...
Прадавньої Віри кургани,
Порослі хвощами та мохами
Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице,
Волосся знецвітиться блідими льодами:
Честь та кров - понад усе!
Славу на крилах сталевих несе
Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають
Як і сотні років тому - несамовито.
Уламками криги у повінь спливають,
Тануть, але все ще чекають -
Предків обличчя, забуттям оповиті...
Ті ж самі співають пісні
Збентеженими голосами -
Там, де все також Купальські вогні
Палають, мов зорі у височині.
Та сіють вночі нащадкам снами...