Ой коло бро, коло броду брала дівка воду,
Верталися два шевчики з великого роду:
– Помагай Біг, дівчинонько, тобі брати воду,
А справди нас, дівчинонько, на добру господу.
Є шевчики молоденькі, є добра господа,
Старий майстер, (2) молода майстрова.
Ой прийшли ми та до майстра стали говорити:
– Чи би-си нас не наймили сто пар чобіт шити?
– А сідайте ви, шевчики, сто пар чобіт шити,
А я піду на йоранду мед-горілку пити.
А шевчики молоденькі чобіт дошивають,
А молоду майстровую з собов підмовляють.
Ой ніхто, ніхто то не чув так, як майстрів хлопець,
Та як пішов на йоранду – тут п’яний карпатець.
– Ой ти, тату, я на пиві, а ви – на горілці,
Ваша жінка, наші мама з шевцем на мандрівці.
– Сідлай, хлопче, сідлай коні, сідлай воронії,
Та й поїдем доганяти шевці молодії. (3)
Догонили майстровую аж коло Дунаю,
Вона йому відказала: я тебе не знаю.
Узяли ж ту майстровую попід білі боки,
Кинули ж ту майстровую у Дунай глибокий.
– Плавай, плавай, майстровая, від краю до краю,
Було тобі не казати – я тебе не знаю!
Плавай, плавай, майстровая, так як біла гуска.
– Рятуй мене, мій миленький, бо я – твоя душка! (5)