Обізвали її коханням,
І каміння жбурнули вслід.
Та із вечора до світання,
Проганяли з грудей своїх.
Обізвали її весною,
І занурили просто в сніг.
Хай замерзне вона журбою.
Пролунав чийсь холодний сміх.
Приспів:
Нехай залишиться вона,
Нехай зостанеться вона,
Обізвана.
Обізвали її водою,
Кришталево – прозорою.
Принесли бруду ще з собою,
І кричали стань хворою.
Обізвали її коханням,
Обізвали весною,
Обізвали водою,
Кришталево – прозорою.
Тож нехай залишиться вона,
Нехай зостанеться вона, обізвана.