Пані Галіціє, Ви у інтригах століть –
Ні! – не схилили чола під шахрайством ганьби.
Звабу статури зронили на сивий граніт.
Ви під сонати дощу карбували сліди.
Приспів:
Я ламаю погляд свій перед Вами, пані,
Перед величчю краси вклоняюся в дурмані.
Ваша Величносте, з-під надвечір’я гардин
Погляд, мов лет журавля, зачаровував мить.
Грація Ваша, манери, таємність перлин –
То Ваша дочка, не Ви – знов у грудях штормить.
Приспів
Пані, даруйте, це Ви, чи здалося мені?
Ви, бо завмерло повітря і бліднуть слова.
Чи не змочили Ви плаття в осіннім дощі?
Мабуть, не смію питать – б’ю калюж дзеркала.
Приспів