Світ кладе мої думки на бік,
І у серцях палає лід.
За незрозумілість пробач мені -
Я написав тобі, як міг... Як міг!
Світло гасне лишаючи тіні,
Падає тиша ковтаючи біль.
Заплутався сам у своїй паутині,
На пам'ятаю яка була ціль!
Зникає усе, що здавалось важливим -
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж!
Кружляємо в танці, як божевільні,
А в божевільних в житті нема меж!
Приспів:
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.
Дзвін від цих бетонних сірих стін,
Від цих безцінних думок [...]
Думок нерозказаних тобі -
Я знав, що вони! Я знав, адже ти...
Світло гасне лишаючи тіні
Падає тиша ковтаючи біль
Заплутався сам у своїй паутині
На пам'ятаю яка була ціль
Світло гасне лишаючи тіні,
Падає тиша ковтаючи біль.
Заплутався сам у своїй паутині,
На пам'ятаю яка була ціль!
Зникає усе, що здавалось важливим -
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж!
Кружляємо в танці, як божевільні,
А в божевільних в житті нема меж!
Приспів:
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.
Як дістали фальшиві трагедії, драми.
Всі відверті почуття замінили ролями.
Я не слухаю світ — просто проходжу мимо,
Та очі зауважують лукаву пантоміму.
Тепер я згідний з Шекспіром: наше життя — театр!
Чомусь так мало акторів — зате масовки багато.
Тут неправдиві свята і муляжна кров,
За кулісами цвіте декоративна любов.
Приспів:
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих - цепи из хрусталя.