Коли один, тебе немає,
Все навкруги барви втрачає,
Блідне все без тепла твого,
Й день не зігріє.
Коли нема сміху твого,
Світ завмирає без нього,
Й небо стає чорно-білим,
А вітер безкрилим.
Серед тисяч і тисяч сліпих облич,
Із безодні чужих думок,
Я благаю: зроби лиш крок.
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя.
Я пригорну тебе до серця,
Чуєш, воно нестримно б’ється.
Обійми мене так ніжно,
Як вмієш лиш ти.
Знаєш, що кригу недовіри
Я розтоплю й тепло надії оживе
І будем разом ми,
Разом ми назавжди.
Серед тисяч і тисяч сліпих облич,
Із безодні чужих думок,
Я благаю: зроби лиш крок.
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя.
Лиш тебе одну серед тисяч сліпих облич,
Лиш тебе одну у безодні чужих думок.
Лиш тебе одну я благаю: зроби тільки крок!
Ти - моя! Чуєш, ти - моя!
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя. Чуєш, тільки ти моя,
Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя. Завжди будь поруч ти,
Не залишай, не йди.
Ти - моя...моя...ти моя...