Ми пильно дивимось на світ, в містах і селах були,
І ось підготували звіт, що бачили та чули.
Все більше світ напополам, із Біблією згідно:
Тут – вівці, тут – козли, а там – кінець вже скоро видно.
Люципер, підібгавши хвіст, рачкує з України.
Хоча ходив у повен зріст, – пройшла його година.
Зі школи вішав нам "лапшу", що ми – рідня тварині,
А в писок совав анашу для відчуття родини.
Без Бога дійсно воно так: ми – мавпи, може й свині,
Та Господь не рила дав п’ятак, а образ Свій людині.
Звернись обличчям до Христа, а не до біса рожі!
Кому хто загляда в уста, на того буде схожий.
Ця істина стара, як світ: хто з Богом, той – людина,
Хто ні, – від Дарвіна привіт, – той, вибачте...
Приспів:
Боже мій, життя моє, я щасливий, що Ти є!
Шум дощу із неба чую, серце моє виграє...
Боже мій, жива вода, – і душа знов молода...
До Христа ми йдемо з вами, з Ним і горе – не біда. (2)
Кого ще перекошує від імені Ісуса,
Того, я перепрошую, посмикайте за вуса.
Прокиньтесь, пане, годі спати, – добра є новина:
Господь сказав, що може стати вільною Вкраїна.
Ось лише скинемо ярмо блуда, жадоби, люті...
Та вручимо своє кермо Ісусу на покуті.
Бо винні в бідах не ляхи, татари чи монголи, –
Спокутуєм тяжкі гріхи, – така в безбожних доля.
Бо що посієш, те й пожнеш і ти, і твої внуки,
Хоч робиш вигляд, що живеш, та серце крають муки...
Гріх – як шило у мішку: зробиш – не сховаєш
(Долю вибрав ти важку, як Христа не знаєш).
Проси молитвою Христа, хай в серці зробить дещо,
Щоб світ навколо милий став, – полюбиш навіть тещу!
Але нікого не кляни, – вернеться бумерангом.
Тоді лише себе вини, – це Божий меморандум!
Дав Ісус нам волю, в царстві Божім долю!
Може хватить вже співати про тяжку недолю?
Заспіваймо, браття, Богу алілуйя!
Він сказав нам: "Хто покличе, до того прийду Я".
Алілуйя!..
Приспів