Вулляласа вода
з старого відра -
из відра до керта
потекла ріка.
Ишла селом Маґда,
несла свиням їсти,
схловзла са у потук
и ниє невісти!
Пушла попуд воду
шіковно, як пструг,
дно ціцьками зрила,
як здвоєний плуг.
Побіліла мати,
почорнів отиць:
яка файна дівка,
а такий кониць!
Дюґають тичками,
досігають дно,
врискають до води:
Маґдочко
Раз лем споза клубу
вулетів "газон",
на котрому ходить
голова в райком.
Фийки заскрипіли,
зломозів редуктор,
двирі са втворили -
вупав вон инструктор.
"Мусю вам повісти,
сталаса біда: затягли до води
Магду ордена.
На орденах - Ленін,
красная зоря,
Се наші сятині -
Велика здіра
Оригінальний текст: Павло Чучка "Сага про Тенгерицьовода і Магду-Пердовицю"