Зупинись, потяг
Доїдемо потім
Бачиш: коридор, тато
Речей небагато.
Знаєш, а то ж я
Намалював собі братика на столі
І, мабуть, тепер він дізнався, і на мене заображався
Па, чесно, більше не зроблю так.
Швидше знімай рюкзак і давай гратись
Я ж іще не вмію прощатись.
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома.
Віршик вивчу
І на стілець вище.
Буду для тебе старатись
І слова не забувати.
Тату, а чому, твої стали очі червоні
Справді, треба і ніхто інший за тебе.
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома