Ти відірвеш від себе кілька зайвих слів
Щоб надокучити мені
Змішаєш фарби кілька сотень сірих днів
І розфарбуєш ними сни
В тобі купався, я ковтав твої дощі
Я перейняв похмуру лінь
Ти віддаєшся знову, повністю зимі
І сонцю дякуюєш за тінь
У смітнику вірші і кілька рваних ран
На серці ковзанка сумлінь
Душі незграбний, на пів затверділий стан
Душа колекція видінь
Я повертався, де ковтав твої дощі
Я переймав похмуру лінь
Ти віддалася, знову повністю зимі
І сонцю дякуєш за тінь
Снігопади за вікном лапаті
Тихо вкладають спати нас
Психопати, мої сни строкаті
Вмить, зупиняють час