Рання весна пришла в Карпати.
Файна весна, стежка від хати.
Дивно біжить поміж вербою.
Дивно чомусь, мені весною.
Мамко моя, що то зі мною?
Чи воно так завжди весною?
Мамко моя хай-сі не сваре.
Я лечу-лечу в свої стожари.
-Пр.-
Ой, піду в Карпати-гори!
Ой, моя любов, як море!
Ой, поглянь на полонину.
Вже прийшла моя весна
Файно підмалюю губи.
Так, як я ніхто не любе!
Не шукай-син, таких як я не знайдеш.
Бо найкраща в світі я.
В коси вплету багряну стрічку.
Та й побіжу на бистру річку!
Ненько моя, моя рідненька.
Донька твоя вже немаленька!
Мамко моя, я вже й не знаю.
Чи то люблю, чи то кохаю.
Мамця моя хай-си не сваре.
Я лечу лечу в свої стожари.