слова та музика - Анатолій Кос-Анатольський
Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблені, в мріях загублені,
Жде чогось, кличе й пита.
Чому, коли заснули сині гори?
Якось не до сну мені?
Чому, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній?
А між синіх гір в сяйві срібних зір
Бродить любов моя.
Тому, коли заснули сині гори,
Не заснем ні ти, ні я.
Нічка кінчається, зірка ховається,
Будеться шелест в гаю.
Тільки залюбленим, в мріях загубленим,
Мариться слово “люблю”.
Чому, коли заснули сині гори?
Якось не до сну мені?
Чому, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній?
А між синіх гір в сяйві срібних зір
Бродить любов моя.
Тому, коли заснули сині гори,
Не заснем ні ти, ні я.