(Гр. Чубай)
Тихий дощ
У долоні прощанням точиться
Вже скоро будуть пригорщі повні
Очі звірята карі звірята
Біжать тебе запам'ятати
А пригорщі повняться
Пригорщі повняться
А дощ сильнішає
І сильнішає
Вже й на прощання
Той дощ не схожий
Бо за ним вже тебе не видно
Очі звірята карі звірята
Кудись біжать за тобою шукати
Та знову й знову
Ні з чим вертають
Чи то мокрі од зливи
Чи то заплакані