Такий простий, легкий сюжет —
Це не Бальзак і не Шекспір.
Чому ж твій ніжний силует
Перед очима до сих пір?
Такий простий, банальний старт,
Готельний бар, вечірний час,
І несподіваний азарт,
Що переміг без бою нас.
Я пам’ятатиму тебе, я пам’ятатиму тебе,
Я пам’ятатиму тебе, я пам’ятатиму тебе —
Прощавай.
То був такий самообман,
І незадіяні серця.
Ми написали свій роман
І дочитали до кінця.
Прогнала ніч сама себе.
Тобі пора — ну що ж, бувай.
Я пам’ятатиму тебе,
А ти мене не забувай.
Я пам’ятатиму тебе, я пам’ятатиму тебе,
Я пам’ятатиму тебе, я пам’ятатиму тебе —
Прощавай.