День відходить, кудись поквапившись.
Вечір. Тиша. Тебе нема.
І в рояля холодні клавіші
Білі-білі немов зима.
Три зорі, мов тугі бемолі.
Три тополі, мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
Я один при отій зимі.
Сині тіні в снігах митарствують.
Небо - наче сріблястий грот.
Над душею всевладно царствують
Дивні ночі зелених нот.
Білій тиші в лице зорію.
Кожен порух її ловлю.
І тобою забуте грію
захололе пташа - люблю