краєм світу уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із Янголом на плечі
йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
іжене його у спину
сірий маятник життя
щоб не вештав у ночі
при Господній, при свічі,
щоб по світі не тинявся
із Янголом на плечі
віє вітер вировий
виє Ірод моровий,
маятник вже дуже бухка,
стогне Янгол ледь живий...
а він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
Янголе не впадь з плеча.