Душа обісрана мовчить.
Чому?! А ви ж бо, педарюки кляті
Не здогадалися, чому?!!
Та ж повен рот її гівном!!!
Який псалом, яка осанна,
Які ще радощі земні
Знайдуть в отім багні
Брунатнім?! Часом знатнім
ЇЇ окрилять, піднесуть?!
Стомився. Хоч на мить заснуть.
А ти, доношений козаче,
У тата й маму крюк свинячий,
Чи не набовтався в сечі?
Лежиш на крижаній печі
Та й мариш любим псевдобратом,
Твоєї сраки вірним катом,
Чекаєш на тепло, пердло?
Стомився... хоч на мить заснуть.
Забути все. На мить забуть.
Душа обісрана мовчить.
Пускає бульки
В Космос.
Гляньмо за обрій .
Рай зупинився на ніч -
Став духом
Химерного краю .
Де вогонь серед краю
Грає пухом -
Тілом
Химерного краю .
І долом , і небом
Вага
Тої сили вогонь.
Сік прозорих долонь -
То “антонів огонь”
Став заміною крови
Химерного краю .
Але , чуєш ?.. Кроки .
Кроки лунають ,
Стинаючи тишу
Химерного краю .
І долом , і небом
Вага
Сили впевненої.
Спокій його зору .
Кроком
Долаючи опір
Химерного краю ,
Сходить він .
То є мій син ,
Він підходить до брами
Химерного краю .
І нині , і нині
Він зійде , наче спокій долин ,
І , вітаючи небо ,
Покриє осанною скін.
А. Середа 1995р.