Не нарікаю я на бога,
Не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг - убогу ниву! -
Та й сію слово. Добрі жнива
Колись - то зійдуть. І дурю
Себе - таки, себе самого...
Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею ясною!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
Розвернися ж на всі боки,
Ниво - десятино!
Та посійся не словами
А розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати,
Веселії жита!
Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!!
Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучче одурить
Себе - таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога.
- варіант -
Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю, та ще й співаючи.
Орю свій переліг - убогу ниву! -
Та й сію слово. Добрі жнива
Колись-то зійдуть. І дурю
Себе-таки, себе самого...
Орися ж ти, моя ниво, долом та горою!
Та засійся, чорна ниво, волею ясною!
Орися ж ти, розвернися, полем розстелися!
Та посійся добрим житом, долею полийся!
Розвернися ж на всі боки, ниво-десятино!
Та посійся не словами, а розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати, веселії жнива!..
Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!!
Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучче одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!
Тарас Шевченко 1860 р.