Світало. Тихо диха
Між росами тіло.
Упале , заспале тіло душу білую гріло.
Над тілом зійшли вишні –
Не марило тіло –
Росою рясною тіло душу білую вмило.
Там – неба воді ,
Як світ променистий ,
Світ прозорий , чистий –
Плід неба вроди.
Там сонце встало ,
Там сонце сіло –
То все-вишні бавили тіло.
Зітхай , востаннє зіграй ,
Лірнику снів неземних.
Україною вишні
Кольору злив рясних .
Світало . Вигравало
Над росами тіло.
Красою ясною тіло душу вабило сміло .
Шляхами , під небесами ,
Гуляючі мрії,
Як вії повії , як аркан у зайди на шиї .
Світало . Рівно диха
Блукаюче тіло.
Світання вітало , як арканом бавилось уміло .
А небо –сонця зливи –
Потоками било ,
Красою рясною –
То всевишні бавили тіло .
А. Середа 2002 р.