Буває, я чую: нема в мене друга
Буває, я чую, як мій кращий друг,
Це те місто, живу де, це янгольське місто
Самотнє, як я, і ми плачем разом.
Я їду по ньому, бо він є мій друже,
По схилах гуляю, він знає, хто я,
Він бачить все добре і ніжно цілує
Мене своїм вітром, і це не брехня.
Я іще не відчував, як тоді в той день,
Забери мене туди, де кохаю я.
Я іще не відчував, як тоді, в той день,
Забери мене з собой,
Забери мене.
Так важко повірить, що там є порожньо,
Так важко повірить, я самотній такий.
В мене є це кохання, це міста кохання,
Самотнє, як я, і ми плачем разом.
Я іще не відчував, як тоді в той день,
Забери мене туди, де кохаю я.
Я іще не відчував, як тоді, в той день,
Забери мене з собой,
Забери мене.
Там, під твоїм мостом,
Де кров’ю я стікав,
Там під твоїм мостом,
Мені замало так,
Там, під твоїм мостом,
Я про любов забув,
Там, під твоїм мостом,
Життя своє згубив...