Ввечері йду я вулицями міста,
Вогко навколо, і сплять усі давно.
Сотні людей вже заснули.
Навіщо їм щастя шукати свого?
Бо, напевно, краще спати,
Думати, що все гаразд,
Що весна ураз настане -
І зими ніби нема!
А як не хочете ви свого щастя,
Інших знайдеться ще сто.
Хто поцінує життя в Україні -
То пальмова гілка його!