Я залишаюсь близьким до асфальту.
Бо лиш в дорозі я бачу себе.
Мчу вдалину свою мрію спіймати:
Мрії мої - це частина мене.
Приспів:
Не розумію я тих, хто не хочу
В ракурсах інших себе віднайти.
У рамках кімнатних лиш часточка волі,
Крайнеба - вишень пурпурові сади.
Я би залишив півсвіту позаду,
Мчав уперед і не думав куди,
Незвідані далі мене надихають
А вітер дороги несе всі думки.
Я залишаюсь близьким до асфальту,
Бо знову дорога вже кличе кудись.
Якщо живеш ти у рамках кімнатних,
То хоч у думках полиши їх на мить.