Струмiнь болю –
Палаючий шлях,
Час зупинився, сльози в очах.
Тiло бiль рве на шматки
I розкидає кривавi рештки.
На сiрому тлi занiмiлого свiту
Сполохи крику – червонi нитки.
Вiчнiсть всмiхається,
Кожну хвилину
Вона перетворює
В тисячолiття.
Палаючий шлях
Замкнувся в кiльце.
В полум’ї болю згорає все.
Спогади, мрii, колишнi образи
В попiл легкий
Перетворились разом.
Вiн вкриє саваном чорнi кiстки –
Все, що залишив,
Наситившись, бiль.
Згасла шляху палаюча пiч.
На стомлений свiт
Спустилася нiч…
Нiч… Нiч…