Брате мiй, вовче,
Сестро калино,
От i по нас
Западають снiги.
Стукають в хату
З неба i глини
Друзi, пройдисвiти
I вороги.
Хто нас почує,
Хто нас покличе,
Хто поведе
По останнiй межi?
Доти ми вiльнi,
Доки в обличчя
Свiтять зiрки,
Як свяченi ножi.
Тим, хто покликаний
Двiчi вмирати,
Димом дорога
У iншi свiти.
Ми ще побачимось,
Сестро i брате.
Ми ще не можемо
Просто пiти.