Сталося все так як мало бути
Не довге навчання у страти ремеслів
(Тогорохоного) у страшну і велику
І (непостренене) окрики сліз
Нерозуміючи нічого людська пустеля
Раділа й гадала що свято справляла
А декілька поруч безпорадно стояли
І втративши надію невпинно ридали
Знов і знов відбувається ця подія
Донині зрадчують людей за срібла дзвін
Знову люди у скруті втрачають надію
Сподівання свої покладають на тлін
І досі царює заздрощі й злоба
Й пані користь як завжди на трон обирають
Та немає того що приховати можна
Тому небеса над землею ридають