Я дивлюсь, що в очах твоїх слід про мене зник.
Поклянись, що в душі твоїй біль про мене стих.
Пам’ятаєш спеку-ніч і холодний ранок?
Що в твоєму серці, любий? Бо в моєму рана.
А мені все рівно,
Хай не все йде рівно,
Є в любові гори, щоб долати їх.
А мені все рівно,
Хай не все йде рівно,
Щастя не для того, хто до щастя звик
Зупинись, причаруй мене диво-вродою
І спитай, що обрала я нагородою:
Дочекатись, що вітри змучать твої крила,
Шаленіти півжиття, щоб почути “мила”.
А мені все рівно,
Хай не все йде рівно,
Є в любові гори, щоб долати їх.
А мені все рівно,
Хай не все йде рівно,
Щастя не для того, хто до щастя звик.