Жовтий пiсок не посiю на бiлому каменi,
рано не встану сльозами його поливать.
Осiнь прийшла i шепоче за вiтром щодня менi -
вiн не вернувся, не треба, не треба чекать.
Жовтий пiсок не сходжатиме квiткою синьою,
ранок барвiнком хрещатим не зможе укрить...
Де ж тi квiтки? - насмiхається снiг над калиною.
Де ж тi надiї? - питаю холодну блакить.
Жовтий пiсок не посiю на бiлому каменi,
рано не встану сльозами його поливать.
Осiнь прийшла i шепоче за вiтром щодня менi -
вiн не вернувся, не треба, не треба чекать.
Вiн не вернувся, не треба, не треба чекать.