Що було, то було, сподіватися марно,
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знов до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.
У кав’ярні сховатися можна, здається,
Від неспокою вулиць і від самоти,
Незнайома дівчина мені посміхнеться,
Але це вже не ти, але це вже не ти.
Приспів:
Чорна кава спогад сумний виклика,
Чорна кава, як розставання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду,
Все згадаю, в стару кав’ярню зайду.
Загубилося наше недовге кохання
У серпанку невпинно минаючих днів,
Загубилося, наче старенька кав’ярня
Між блакитних димів, прохолодних димів.
Приспів
Що було, то було, сподіватися марно,
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знов до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.
Приспів