Був літній час, сонця чуток,
І літній дощ ступав за кроком крок,
Та раптом там за дощем вдалині
Я побачив, я побачив її.
І хотів підійти, але де там,
Ну, бо серце моє, чую – бам, бам, бам,
Але того, подумав собі, шкода,
Ти не знаєш, ти не знаєш, ти не знаєш, ага!
Приспів:
І тільки сьомий день своє подав нам крило,
А я кажу тобі: ”Мені ти не все одно!”,
Тому тепер ми вдвох залишимось віч-на-віч
І тільки сьомий день, і тільки сьома ніч.
Є, є мабуть доля така,
Бо пливе вже між нами наших слів ріка.
Тож тепер я б хотів тебе зустріти не раз
І відчути, о-о, твого тіла романс.
А зараз по радіо й TV,
Я говорю про тебе, і співаю тобі.
Хоч можливо, поки що того сама
Ти не знаєш, ти не знаєш, ти не знаєш, ага!
Приспів
Ту маленьку історію мені не забути,
Бо дальше було все, як і має бути.