А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш,
Як я без тебе тут помираю, як загниваю…
Як потрохи з’їдає щоденна турбота, щоденна гризота…
Як затягує мене чорне болото...
Приспів:
Я забуватиму тебе повільно...
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця...
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним...
А тим часом життя пронесеться...
Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку...
Хоч би раз прочитала - нехай і без інтересу...
Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки...
І у кожному слові - констатація шоку, концентрація стресу...
Приспів