Не має сенсу тебе шукати,
Бо ти вже є не моя, мені лишилось спогадати.
Ти наче зірка, яка у безлічі хмар.
І я не бачу її світа, чи може просто я п’ян,
Чи може просто я п’ян.
Але у сні, але у сні ти знов з’являєшся мені.
Ти з глузду хотіла мене звести, та май же звела,
Але шкоди великої мені завдала.
Завдала “Гоу!”, запалав в мені вогонь.
Та тепер ніхто не знає, що зробилось зі мной.
Що робилось, що зробилось, також питання є у мене.
Я кохаю тебе і роблю рухи лиш до тебе.
Але в мене лишилось почуття,
А також лишилась ще одна мета.
Я пам’ятаю ті кроки, мої останні слова були:
Ваппабалубап, балам-пам-пам.
Ваппабалубап, балам-па-пам
Ваппабалубап- мені казала ти
Ваппабалубап, балам-па-пам
Ваппабалубап. Хей!
Ти розірвала моє серце, моє життя.
І від тепер я дуже схожий на сміття,
Що вітер носить від краю до краю.
І я блукаю сам по собі і спокою не знаю.
Не знаю спокою, навіщо мені жити.
Залишилось одну горілку гірку пити.
Та в тому не має сенсу, я не ворог собі.
Піду нап’юся краще “Кока-коли”.
Не має сенсу тебе шукати,
Бо ти вже є не моя, мені лишилось спогадати
Ти наче зірка, яка у безлічі хмар і кажу тобі: Ваппабалубап.
Ваппабалубап, балам-па-пам
Ваппабалубап- мені казала ти
Ваппабалубап, балам-па-пам
Ваппабалубап. Хей!