Їхні очі блукали у хмарах
Нечутлива Земля забувала їх
Їх слова вже не стануть тлумачити
Шепотіти забутими мовами
Гасли вогнями крики у полум’ї
Закатовані, ордами спалені
Одинокі квіти мороку
Проростали в сяйві з попелу
Їх думки карбувались у камені
Шлях життя обертався миттю
Їх ряди невинних і зраджених
Відлітали до неба розмитого
Край землі там стрічається з хмарами
Вітром гнаний порох шумітиме
Він заглушить їх крики молитвами
Світле небо до них говоритиме
По стежині ранкового світла
Понесу ваші душі пропалені
Мертва тінь вас забрала від світу
Де життя - то поле нескінченне
Приспів:
Їхні очі в хмарах
Їхні душі з попелу
В променисті зорі
Відлітали соколом
Прошивали хмари
Поглядом враженим
Відчували зорі
Дотиком спаленим
Залишали туману
Скраплені зльози
На шляху до неба
з попелу