Перлина Монмартра закинена в хащі готелів
Моя Рекам'є ти нещадна мов кат
Ти над томом сльозливим ридала в готелі
І вставала дивитись крізь шибу тремка
Мов сувора любов залишалась самою надовго
Без пісень трубадурів у мжичці що слалася в даль
Що потоком пливла тротуаром брудним невимовно
Як маріння терпке як залізна жіноча печаль
Як зітхання жоржин знічев'я в завулках
Ти вставала в імлі залишала німовно любов
Ненаситну захланну. Так гулко
На світанні несли через місто вино
А ножі гільйотини як посміх маркізи
Взято холодом уст що казали мені
Либонь всім говорили бентежно і ніжно
Не весна не любов і не так і не ні
Перлина Монмартра закинена в хащі готелів
Моя Рекам'є ти нещадна мов кат
Ти над томом сльозливим ридала в готелі
І вставала дивитись крізь шибу тремка