- Алло, алло! - Багрінова гора мовчить,
Мене немає вдома, я відійшов на п’ятнадцять хвилин.
Я знову сам в універсам, настане час і я розчинюсь в повітрі,
І не набуду форми.
Весна! Я обіцяю буде,
Весна! Я відчуваю буде,
Весна! Я точно знаю буде,
Весна! - Я - метеоролог!
- Привіт, привіт! Це я твій брат -
Ти моя сестра, хіба ти цього не знаєш, ми всі з однієї люльки.
- Я не сестра, а медсестра, тут всі такі і всі дуже різні,
Царі і шахтарі.
На ранок - сніг і заметіль,
танок вітрів, і небо кольору сталі, я набуваю форми.
Це моя вулиця, мій дім, це - мій під’їзд, а це мене чекають:
"Хапайте цього брехуна!"