Я Ваші погляди, як болячку,
Де ще на віях здригаються сльози над нескінченним конспектом осені.
Це я! Я просто плачу по обидві сторони Сонця та Місяця...
Тим часом,
Коли біжить Вечірник, нахилившись і трохи, трохи боком,
Загрібаючи вітер з курявою,
Переможно полоще посмішкою!
Я за Ваші погляди, як за соломинку.
Де вже обірвалась остання надія над нескінченним питанням осені.
Це я! Я тільки до Вас звертаюся по обидві сторони життя та смерті.
Тим часом,
Коли годинник осені, розпроставшись грудьми червоними,
Закидає камінням-курявою,
Переможно полоще посмішкою!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші докори а серці вирощую,
Там, де розквітли полум’ям сповіді над нескінченним конспектом осені,
Тим, що кимось пишеться по обидві сторони Сонця та Місяця.
Тим часом,
Коли біжить Вечірник, Час якого не мною, не мною полічено,
Загрібаючи вітер з курявою,
Переможно полоще посмішкою!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!
Я Ваші погляди в кулаці тримаю!