я пам’ятаю
дуже-дуже давно
коли ми ще пахли небом
ми ще не вміли не знати
хто ми є
не вміли не вміти жити
ми надягали потерті рюкзаки
і бігли щоранку в сонце
це було так давно
але ж ти повір
що все це було колись
дуже-дуже-дуже давно
ми знали відповідь
на кожне з питань
що точать нас тепер
але ж ти знаєш
неможливо так просто
повернути дні
і повернути давніх нас
нам на згадку лишились тільки
маленькі черевички
так давно...