День не хоче минати.
Це повторюється знов і знов.
Дуже хочеться щось почати, але не любов.
Ти питаєш мене: "Чи варто?"
Відповім: "Не варто, варто, чи не варто? варто, варто, НІ!"
Ти питаєш мене, ти розум маєш,
Але ти підеш, як і всі.
А я не піду.
Буду чекати дощу.
Я не піду.
В пеклі буду чекати те, що хочу.
- Що ти там говориш?
- Що ти сам говориш?
- Щось воно там дуже пече...
- Щось воно там пече...
- Оу, це що, сонце над головою?
- Так.
- Так це воно так пече?
- Ага.
- Я вже тиждень чекаю.
- Не пам’ятаю.
- Як в пустелі...
- Як в пустелі...
- Але я напевно знаю - виграваю!
- Прогноз погоди - сонце.
- Я не вірю.
- Ховаються навіть японці!
- Я не піду.