У спогадах воссешся аж до крові,
Кров засихає на твоєму тілі,
Кров опадає з тебе мертвим листям,
Опадає мертвим листям.
Кров засихає на твоєму тілі,
Кров опадає з тебе мертвим листям,
На цю неймовірно ледь живу бруківку,
Що дихає її кроками, її кроками.
Колись і я знав тих кілька чарівних кроків,
Що вели до країни,
Де чесно співають,
Де навіть сміються насправді.
Може й колись я ті кроки нагадаю,
А поки що
Стою по коліна в гімні і мені це починає подобатись,
Стою по коліна в гімні і мені це починає подобатись.
Колись і я знав тих кілька чарівних кроків,
Що вели до країни,
Де чесно співають,
Де навіть сміються насправді.
Може й колись я ті кроки нагадаю,
А поки що
Стою по коліна в гімні і мені це починає подобатись,
Стою по коліна в гімні і мені це починає подобатись.