Цей зовнішній світ лякає ненавистю
Тут серце у кожного заповнене заздрістю
Бажання блокують нав’язані цінності
Не можу відчути своєї повноцінності
Рахую кожен подих, у грудях асфіксія
Все більш розумію що довкола лиш фікція
Тривіальна реальність, минуле вигадуєм
Що разу зі страхом імена свої згадуєм
Приспів:
Коли не будь, твоє серце зробить останній
Поштовх, тебе всі забудуть
Моє серцебиття, як алергічна реакція
На кожен рух накладено санкції
Мої думки стікають кров’ю
Куди тут подітись зі своєю любов’ю
Кричати набридло, немає резону
Всі кажуть, що життя проходить не по сезону
Густим мовчанням перемазані вулиці
З’їжджаю з глузду від загальної тупості
Приспів (2)