дивись як падає зі стелі
густий першотравневий сніг
як ллється сміх у небеса
зливаються в одне
краса твого народу
і твоя краса
як сплячий хлопчик марив завтра
великий світ він рвався з ланцюга
ти хто? спитав я в подорожнього
я страх що світиться в очах
коли танцюєш білий танець
із подругою з твоїх снів нічних жахіть
коли не дзвонять телефони у коханих
лиш теплий але темний голос
з чужим обличчям
і звуки музики стихають за вікном
що день новий готує на сніданок
на срібній таці з цинковим відром
кавалок хліба "Біломору" недопалок
розбиті вікна крихітних квартир
спинись миттєвість ти прекрасна
я бачив
у вікно заглянула мара
руде дівча дивилось у вікно...