Ти досі не розумієш, чому дні настільки сірі...
І знову шукаєш спосіб забутись душею й тілом.
Благаєш тобі повернути твої "ліки",
Збагни нарешті ти свій статус, ти така навіки...
Ти казала всім сама, що залежна не була,
Ти, просто, трошки звикла, це твої слова...
Спробувала ти дарма,
Не побачиш ти в житті вже світла,
Ти навіки в темряву ввійшла...
Чекай, не затягай мотузку, може ще є хвилина,
Злови зв’язок, ти, майже, вже не людина.
На стінах чекають тіні...йому залиши листа:
"Вибач, та я втомилась, я, просто, вже не жила"
І казала всім сама, що залежна не була,
"Я, просто, трошки звикла", - це твої слова...
Спробувала ти дарма,
Не побачиш ти в житті вже світла,
Ти навіки в темряву ввійшла...
І померло вже твоє тіло,
І душа відлетіла...
Залишилася лиш тінь одна...
Я не сумніваюсь, що в цьому не твоя провина,
Та більше ніхто не повірить, ти в себе єдина!
Сама...сама...
Сама...сама... ти уже не жила і залишилась сама і залежна...