...Крізь скрегіт мечів
Та плями ворожої крові;
Крізь полум’я бою
Та поранених стогін -
Скинь примару, зупинись!
Бо ти вже мертвий, воїн!..
Отямся й зброю опусти
Стомленою рукою;
Озирнись! -
Валькірії вже за тобою!
А поле вкривають ворожі трупи,
Налякані очі їх - воронам їжа.
Чуєш? - ріг гуде... тебе зве!
Й тиша... тиша...
Не б’ється твоє серце,
Бо крові в жилах не лишилось...
Бліде обличчя...
Але життя посмерті не спинилось!
Ти міст пройшов й відкрились брами
До залу зі списів та щитів...
Своєю зброєю ти зміцниш його стіни
До дня важливішої з битв.
Дивись! - встають з-за лав могутні вої
Та келихи свої підносять вгору...
Ось - пращури твої тебе впізнали.
Ось - Одноокий зве до свого столу.
Запрошують зайняти своє місце,
Бо честь тобі була за життя дорожче.
Ходи до них, хоробрий білий Воїн!
(Дух - сталь, міць - полум’я, лють - вовча).